...минуле - затерте, майбутнє - на ескізі

Святкували ми тут аманіни одної распрєкраснєйшої людини і виявилось шо в мене фотік(вслєдствії його нєрвного тіка) зробив пару фоток. Вот прєдоставляю. Ноу комєнтс і так всьо панятно. По очам:)

( А там - ще більше )

Знову згадав про мотоцикли...Лежав на підлозі й цілу ніч ганяв...до чого б це? Нє, мені не цікаве тлумачення сну експрес-методом Ілони Давидової. І так знаю, що біжучи перед потягом, рано чи пізно під нього потрапиш...Звісно, якщо не смикнути кільце запасного парашута і не викинутись на узбіччя...
 

Субота. П"ята ранку. Тернопіль. Центральна площа. Точно не знаю як її, але напевно - Незалежності. Як же її ще можуть назвати? Ну, так щоб не банально... Ну, або Бандери. Все, ідеї вичерпано... Накрапа дрібненький дощик. Посеред площі двоє - він та вона. Він - зі здоровенним синім наплічником на спині шось копошиться біля триноги, яку вінчає фотоапарат. Вона - у коричневому плащику, зі строкатою сумочкою (а ля пляжна) на плечі. Він щось махає руками, вона відходить в бік, він знову махає, вона підходить ближче... Шановні, досить цього пафосу. Все в сраку!!
Фото перше. Підвал чарівниці:


Фото друге. Привиди:

На минулому тижні довелось мені побувати в місцях незаконного видобутку бурштину на Поліссі. Те, що там твориться - загнало мене в шок.
Сотні гектарів землі приводяться місцевим населенням у не придатний до обробітку стан задля куска хліба. Бурштин, який викопують з глибини 6-11м продається за безцінь скупникам, яких "кришує" владна верхівка. Території де проводився видобуток ніхто не рекультивує. от і маємо гектари рукотворної пустелі, на якій невідомо чи щось колись виросте...

 
Ось де запах хочеться згребти у жменю
( Більше фоток )
Більше фоток і буковок ТУТ

Шановні колеги!! Прловодиться цікаве дослідження стосовно практики вітчизняних ЗМІ(етичні та професійні стандарти).

Анкета за адресою www.box.net/shared/dyzcilfkx1

Відповіді чекаю на Indyfriend80@gmail.com або ukrmediastudy@gmail.com

Більшість запитань анкети - закриті, де потрібно обрати одну відповідь. Втім, деякі запитання пропонують Вам висловити свою думку. Не оминайте, будь ласка, їх. Участь у дослідженні є конфенденційною: від Вас не вимагається вказувати ім`я та місце роботи. Отримані результати будуть використовуватися для визначення загальних тенденцій без посилання на авторів конкретних відповідей та без згадування імен учасників дослідження. Тому, будь ласка, будьте щирими. Заповнивши анкету, Ви приєднаєтеся до тисячі респондентів з усього світу, які вирішили поділитися своїм досвідом та уявленнями щодо практики ЗМІ у своїй країні. Результати цього дослідження дозволять зібрати важливі дані про особливості отримання та використання інформації від джерел новин в Україні, а також порівняти отримані результати з результатами інших країн світу. Наперед вдячний за відповіді.

ПеСе Крос-посилання вітаються

 Ось і закінчився напівформальний зліт неформального люду біля чарівного водоспаду Шепіт Карпат. Хто там був, знають, що наступного року буде ще краще. А зараз варто пригадати що було вчора. отож дивіться фотки з цьогорічного Шипоту. може й себе знайдете

Хе, якби ви знали друзі як мене сьогодні поперло!!!

їхав, як завжди, із завдання, здавалось би - редакційного, але ставив його собі я сам. На зупинці по Володимирській відчув якось всім тілом, що сьогодні почнеться Армегедон - триденна напруга природи зіллється. Як на те, почали з'являтися на небі темні хмаринки, сонце, відчуваючи свої останні хвилини вшкварило здуру так, що народ забігав як загнані собаки. Тим часом хмарки згреблися докупи, як загублені три дні тому вівці на полонині.

Підійшов мій тролейбус. Народу всередині - стільки ж скільки висолоплених язиків. Спєка стоїть неможліва. На Артема почав накрапати дощик, а далі - понеслось. Полило, як із відра. З-за вікна то все дуже кумедно виглядає. Я думаю, кожен із нас хоч раз у житті пробував утекти від краплини дощу. Ось так і люди на вулиці тулились до стін, ховались під парасолі щоб їх не дістала ота вередлива "капітошка". 

Там же я зрозумів, що сидіти обличчям до дороги в автобусі набагато вигідніше - все, що ти бачиш наближається, а не відддаляється, як то зазвичай буває, якщо сісти спиною. Будинки, дерева, люди, гарні дівчата... Все летить на тебе з швидкістю автобуса. Від мене усе віддалялось. І лише краплини бились у шкло незважаючи на правила руху.

Виходив уже під страшенною зливою. ось тут я й прокинувся - обличчя миттю розтяглося у посмішці, захтілось верещати і бігати по калабанях. Неуки, що ховались під де-тільки-можна дивились на мене, як на повного вар'ята. А мені було хороше. Я радів уголос, я співав, я злітав над калюжами. Разом зі мною раділа природа (чи то я з нею?), бо ж то дощ! 

Коли почався град, люди почали тицяти в мій бік пальцями, але мені було байдуже. Я жив! Поруч, нізвідкіля, з'явився такий самий вар'ят, як я і сказав:

- Зустрінемось у горах. Вони ж маленькі